Міністерство освіти і науки молоді та спорту України Національного університету водного господарства та природокористування Кафедра фінансів та економіки природокористування Контрольна робота з курсу «Гроші і кредит» Варіант 27  Варіант 27 Норма регулювання, та її вплив на пропозицію грошей Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть спрямувати в оборот. На мікроекономічному рівні пропозиція грошей визначається попитом, тобто внутрішньо-економічними чинниками. Попит і пропозиція на цьому рівні постійно чергуються – при підвищенні рівня проценту (ціни) економічний суб’єкт виступає на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні – з попитом на гроші. На макроекономічному рівні фактична маса грошей в обороті є межею пропозиції грошей, адже всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати  на ринку грошей більше від наявного в них запасу. Якщо при зростанні сукупного попиту  виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. На макроекономічному рівні пропозиція грошей визначається чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності (тобто поза сферою внутрішньо-економічних процесів). Банківська система управляє пропозицією грошей відповідно до зміни попиту на них. Таким чином, попит на гроші  первинний по відношенню до пропозиції. Отже, ті чинники, що визначають величину попиту, визначають і межі зміни пропозиції грошей. Центральний банк використовує різноманітні економічні важелі для формування пропозиції грошей та регулювання грошового обігу у країні. Основні з них: грошова база; банківські резерви; грошово-кредитний мультиплікатор. Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Грошова база виконує функцію золотого резерву в минулому який був основою емісії паперових (кредитних) грошей. Складові грошової бази можна представити формулою: Mh= Rd + R t + R c + CY, де   Mh  – грошова база; Rd – сума обов’язкових резервів по вкладах до вимоги; Rt - сума обов’язкових резервів по строкових вкладах; Rc – наднормативні резерви; CY – готівка в обігу. Обов’язкові банківські резерви є часткою (нормою і процентах) банківських депозитів та інших пасивів яка (відповідно до нормативів) повинна зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у центральному банку. Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, менше  суми обов’язкового резерву, банк повинен їх поповнити. Якщо фактична сума резерву більше суми обов’язкового резерву, утворюється вільний (наднормативний) резерв, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію. Обов’язкові банківські резерви  утримуються в двох формах: а) касової готівки комерційних банків; б) коштів на резервному рахунку в центральному банку. Співвідношення між а) і б) регулюється відповідними нормативами. Нормативне значення обов’язкових резервів забезпечує захист інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, їх ліквідності. За допомогою грошово-кредитного мультиплікатора визначається взаємозв’язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу. Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Грошовий мультиплікатор показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити грошова одиниця від операцій на монетарному ринку. Пропозиція на грошовому ринку визначається як: Ms = m*Mh, де Ms – пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; M  ...